|
УДК 655(075)
ПІДРУЧНИК
З УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ: ЗДОБУТКИ І ПЕРСПЕКТИВИ, АБО КРІЗЬ ТЕРНІЇ СУХОЇ ТЕОРІЇ
Ірина
Круть, кандидат філологічних наук, доцент
м. Кіровоград (Україна)
У статті
аналізується підручник для викладання української мови у середніх і старших класах:
загальні тенденції викладу теоретичної інформації, наявна система завдань і
методи розвитку мислення і творчості учнів.
Ключові слова: підручник з української мови, навчальне
видання, методичний апарат, творчі завдання, креативне мислення.
Питання вивчення
української мови є політично маркованим, тому до нього прикута увага медіа. І громадськість,
інауковціобговорюють у першу чергу виховнийпотенціалмовної освіти — формування
відчуття причетності до нації, розвитку високоінтелектуальності, морально-етичних
та естетичних цінностей. Підручник української мови ставав предметом
обговорення передусім при визначенні засадничих моментів,тоді як є необхідність
аналізу конкретних навчальних видань, обговорення деталей.
Найґрунтовнішою
студією, присвяченою підручнику з української мови, є монографія Валентини
Шляхової «Українознавчі засади мовної освіти». У нійавторка узагальнює принципи,
на яких мають ґрунтуватись підручники української мови[2, 23], простежує
реалізацію соціокультурної лінії. Цінними є також спостереження черкаської
дослідниці щодо втілення дидактичних принципів викладання рідної мови та
відступів від них (термінологічні неузгодженості, фактологічні помилки,
стильові хиби тощо) [2].
Стаття Сікорської
З. С. «Наукові вимоги до шкільних підручників з мови (розділи «Словотвір»,
«Орфографія»)порушує проблеми фактичних помилок у підручнику, недостатнього
розкриття понять, неузгодженості термінології: безсуфіксний/безафіксний спосіб
творення слів та под. Авторка проаналізувала вправи і висунула ряд зауважень і
пропозиції, як-от: поглибити розвивальність, заохочувати до роздумів,
лінгвістичних експериментів [1].
Дискусійність,
закладена в самій статті І. Ющука про підручник О. Глазової та
Ю. Кузнецова «Рідна мова» для 5-го класу (К.: Освіта, 2005), на жаль, не
спровокувала активнихобговорень, як то мало б бути за логікою наукового
дослідження і присутності різних фахових позицій. Професор Іван Ющук порушує
питання навчальної програми, зокрема логіки вивчення окремих розділів
мовознавства, неузгодженість термінології.Головна увага приділена викладу
теоретичного матеріалу. Іван Пилипович уважний до визначень, прискіпливий до
прикладів і все оцінює з позиції мовної системи йнавчальної доцільності [3].
Постановка проблеми. Можна
констатувати, що підручник з української мови досі не став об’єктом широкого
наукового обговорення (як-то маємо, для прикладу, з підручниками історії
України), дослідження до сьогодні охопили лише окремі аспекти та деякі
підручники. Тому вбачаємопотребу скрупульозного аналізу і громадського
обговорення підручників для середніх і старших класів, головною метою чого буде
створення видання, яке б знайшло оптимальний шлях передачі системних
теоретичних знань з мови, допомогло б виробляти й удосконалювати комунікативні
уміння і здобуло б симпатію учнів — бажання прочитати від початку до кінця.
Підручник з
української мови поступово змінюється, він стає цікавішим і ближчим до учня.
Оновлюються тексти — вони переважно забезпечують реалізацію українознавчої
лінії, методичний апарат розширюється новими вдалими формами роботи. Важливо
простежити, які шляхи втілення теоретичної інформації знаходять автори, як вони
пропонують виробляти мовознавчу компетенцію та комунікативні уміння, у чому
реалізується принцип розвивального навчання.
Головною метою статті бачиться проаналізувати
підручник з позиції редактора.Це передбачає розв’язання таких завдань:
дослідити головні шляхи представлення основного матеріалу, аналіз методичного
апарату, з’ясування особливостей роботи з розвитку креативного мислення. Для
дослідження взято підручники різних авторських колективів, які Міністерством
освіти, науки, молоді та спорту внесені до переліку навчальної літератури та
програм, що мають використовуватися в навчально-виховному процесі в 2012-2013
навчальному році. Були розглянуті такі підручники для середньої і старшої
школи:
Рідна мова :
підруч. для 8 класу загальноосвіт. навч. закл. / М. І. Пентилюк, І. В. Гайдаєнко,
А. І. Ляшкевич, С. А. Омельчук; за заг. ред.
М. І. Пентилюк. — К.: Освіта, 2008. — 272 с.
ЗаболотнийО. В. .
Українська мова: підруч. для 8 класу загальноосвіт. навч. закл. / О. В.
Заболотний, В. В. Заболотний. —К.: «Генеза», 2010. — 224 с.
Рідна мова :
підруч. для 6 класу загальноосвіт. навч. закл. / М. І. Пентилюк, І.
В. Гайдаєнко, А. І. Ляшкевич, С. А. Омельчук; за заг. ред. М. І. Пентилюк.
— К.: Освіта, 2006. — 272 с.
Глазова О. П.
Рідна мова : підруч. для 10 класу загальноосвіт. навч. закл. /О. П. Глазова,
Ю. Б. Кузнецов ; наук. ред. І. Вихованець. — К. : Зодіак-ЕКО,
2010. — 256 с.
Головну увагу
зосереджено на теоретичному блоці й методичному апараті (системі навчальних
вправ, завдань, запитань). Поза увагою поки що залишаються такі важливі
аспекти, як апарат орієнтування, система контролю, роль ілюстрацій,
художньо-технічне оформлення. Вони мають стати предметом окремих наукових
студій.
Теоретичний
матеріал зазвичай дається порціями, вдалими для сприйняття, і графічно
виділяється (жирний шрифт, лінія, колір шрифту). Стиль викладу у більшості
випадків науково-навчальний, тобто науковий матеріал викладений з урахуванням
принципів дидактики.Іноді невиправданим є винесення ключової теоретичної
інформації (зазвичай це стосується питань загального мовознавства або
термінології і понять) до системи вправ: коли це подається або як фраза
видатної особистості, або як цитата іншого підручника. Недоречною видається
передача теоретичної інформації через образи, виклад у науково-художньому або
публіцистичному стилі (Слово — наше
найзіркіше око, наймогутніша сила. ... Слово — найвірніший посланець із
минулого в сьогодення і з сьогодення у прийдешнє. (За Вихованцем).
Серед типологічних
особливостей навчальних видань те, що вони не містять наукової новизни, дають лише
вивірену, апробовану, достовірну інформацію. У підручниках цей принцип втілений
послідовно, хіба що за рідкими винятками. Серед слабих місць можемо виділити
текстове наповнення підручників, рубрики типу «Це цікаво знати». Сенсаційна,
дивна, весела інформація дійсно може зацікавити читача, проте не завжди вона
отримана науковим шляхом. У підручнику: За
даними американського мовознавця М. Сводеша, за 1000 років змінюється 20%
основного словникового фонду. Інша точка зору: Учений-лінгвіст, голова
Московської школи компаративістики Старостін Сергій наводить інші цифри — 5
відсотків базової лексики. Не вельми науковим виглядає текст для 10 класупро
глобальне потепління.
Тренувальні вправи,
завдання, запитання мають становити цілісну, взаємопов’язану і взаємозалежну
систему. Достатня кількість вправ, які допомагають попрактикуватись у
використанні окремих мовних засобів, будь то фразеологізми художнього стилю чи
офіційно-ділового (мовні штампи). Завдання розмаїті, їх особливості
продиктовані вимогами матеріалу, активно залучаються ігрові форми: закодуйте
речення (з допомогою умовних позначень), розкодуйте текст та подібні.
До порушення
системності призводять надлишковість, відсутність детермінованості, дублювання,
тож розглянемо ці критерії детальніше.
Для методичного
апарату однією із проблем вважаємо надлишковість: коли кількість однотипних дій
заважає простежити власне логіку мовного явища, наприклад, коли кілька вправ
підряд мають завдання дібрати заголовок.Надлишковістю є також велика кількість
завдань у одній вправі: З поданого
лексичного матеріалу утворіть 5—6 поширених, різних за метою висловлювання речень.
До їх складу введіть вставні слова та однорідні члени. Запишіть речення і
накресліть схеми.Або ось: Спишіть
речення. Підкресліть члени речення та напишіть над кожним словом його частину
мови. Випишіть словосполучення. ... Доберіть до кожного повнозначного слова
спільнокореневі. Виділіть словотворчі суфікси та префікси. Таке
нагромадження не дає зрозуміти навчальну мету, що саме учень має збагнути,
відпрацювати, навчитись.
Типовим недоліком є
відсутність взаємозв’язків у межах дидактичного блоку, колизавдання подаються
спорадично, без зв’язку з попереднім матеріалом: Підготуйте виступ для шкільної радіоперерви на тему «Як ми впливаємо на
співрозмовників під час спілкування?». Використайте тексти попередніх вправ.
(Перед тим не було тез, висловлювань, які б стосувались даної теми).
Важливо просто і
точно вибудувати систему запитань. Цей вид роботи успішно застосовується при
аналізі творів мистецтва (влучними запитаннями можна закцентувати визначальні
риси твору, виділити деталі, важливі для сприйняття і розуміння). Недоліком
вважаємо надто узагальнено сформульовані запитання (та і завдання) типу: Які почуття у вас викликало це
висловлювання; Що ви думаєте про цей твір? та подібні. Вони не допомагають
мислити і розуміти, тому дидактична цінність їх невисока.
Повтори можуть бути
дидактично виправдані на уроках у молодших класах, з дорослішанням їх кількість
має зменшуватися, а у старших класах повтори однієї думки в різних варіаціях
вважаємо негативним фактором. Зокрема варто уникати дублювання, перегуків у системі
запитань. Наприклад, запропоновано у вправі:
•
Серед учених існує думка про те, що людина може найбільше розвинутисвій талант
на основі рідної мови. З чим це пов’язано?
• Як
ви вважаєте, чому не можна забувати рідну мову?
•
Чому мову називають генетичним кодом народу?
• Як
мова впливає на формування особистості?
• Яку
роль відіграє мова в житті кожної людини?
Запитання перше,
третє і п’яте мають одне і те ж поле для роздумів, а відповідь на третє
запитання, по суті, є предметним, конкретним формулюванням проблеми другого
запитання.
Кожен із
розглянутих підручників пропонує вправи для розвитку мислення. Це дозволяє
по-іншому подивитись на мовну проблему, пожвавити хід уроку, змусити учнів
думати, співпереживати, обговорювати. При цьому залучаються висловлювання
видатних науковців, наприклад, вдало залучена для вивчення поняття норми
літературної мови у 10 класі цитата Юрія Шевельова: «З погляду суто наукового не можна говорити, що в мові що-небудь є
правильне або неправильне, — бо все, що є в мові, має причини своєї появи,
отже, по-своєму обґрунтоване. Однак практичні потреби порозуміння, спілкування
і закріплення національної єдності владно вимагають, щоб норми були і щоб у
мові засуджувалося все те, що цим нормам не відповідає».
Цікавими є завдання
на самостійне формулювання певних закономірностей, як-от: Що є спільного й відмінного між звуком, словом і реченням?Найбільш
вдало вправи для розвитку мислення залучають для аналізу сутності мовних явищ,
їх ролі у контексті (вужчому або ширшому), місця у системі мови. Цікаво
проводиться робота з фразеологізмами як влучним сконденсованим втіленням думки,
образу; порушуються питання фоностилістики і граматичної стилістики, історії
мови і слова.
Виграшно виглядають
завдання, які поєднують елемент пошуку, зіставлення із подальшим формулюванням
якісно нової інформації; коли завдання дає ключ до розуміння навчальної
інформації. Наприклад: Побудуйте
міркування за змістом останнього вислову. Доведіть, що ця порада стосується
діалогічного спілкування. Фраза: Умій
вчасно сказати і вчасно замовкнути.
Водночас
необґрунтованим видається винесення складнихмовознавчихпитань на самостійну
роботу, дослідження або обговорення у класі. Доводиться покладатися на
обізнаність вчителя та ерудицію учнів, а у багатьох випадках приводить до
відтворення штампів. Вважаємо, завдання сформульоване некоректно, якщо у
підручнику немає методів його виконання, не сформульовано шляхи пізнання.
Особливо це стосується питань, які умовно можна сформулювати «Мова як
генетичний код нації». Воно є недостатньо розробленим на загальнонауковому
рівні, з одного боку, а зіншого, школярі не володіють ні достатніми знаннями
фактичного матеріалу, ні методологією пізнання системи мови. Тому завдання
типу:Доведіть, що мова впливає на розум і
почуття людини, слугує засобом пізнання; Що є спільного для всіх функцій мови?—
навряд чи досягнуть своєї дидактичної мети і швидше будуть підмінені
відповідями про мовленнєві засоби впливу або загальними фразами.
Прикрим є
некоректне формулювання завдання, як-от: Об'єднайтесь
у групи і проведіть дискусію (полілог) на одну з поданих тем.1. Що я знаю про
слова процент і відсоток? 2. Як правильніше — аеродром чи летовище? 3. Що це за
слова — вертоліт, гелікоптер, гвинтокрил. Уже формулювання «Що я знаю» не передбачає дискусії, а
перераховані теми можуть слугувати хіба що прикладами до дискусії щодо
проблеминативної лексики і запозичень.
Дослабин
дидактичного апарату можна віднести випадки, коли думка нав’язується учням, по
суті, вже висловлюється замість них. Як-от, завдання складіть діалог
«Дорослішаємо!», використовуйте рядки з поезії Вікторії Чемерис (початок: О слово рідне! Хто без тебе я? Чи буде жить
в віках душа моя, Чи буде сонцем в небі пломеніть, А чи залишиться в пітьмі
століть?..) Або і зовсім сумнівне завдання після тексту про шопоманію: Напишіть творчу роботу «Щоденник шопоголіка:
як я вилікувався».
Окрему увагу
приділимо творчим завданням: підручники мають пропонувати завдання, які
розвивають креативне мислення, відточують уміння писати оригінальні тексти.Блок
творчих завдань включає різнопланові види роботи і зазвичай передбачає
підготовку-поради щодо виконання. Наприклад,завдання для 6-го класу Уявіть, що ви працюєте на телебаченні й
готуєте дитячу пізнавальну передачу. Складіть цікаву розповідь на тему «Січовий
гопак». До нього дається ілюстрація і довідка, це не обмежує творчість і
водночас є суттєвою допомогою для учня.
Недоліками творчого
модуля є однотипні завдання, найперше — скласти твір, скласти твір-мініатюру.
На сучасному етапі ця проблема в аналізованих підручниках подолана. Вдалим
прийомом є диференційовані завдання творчого блоку, тоді вибір зумовлюється
особистісними рисами учня. Наприклад: Складіть
вірш або підготуйте усне повідомлення про функції мови у суспільстві.Творче
завдання найкраще спрацює, якщо воно так побудоване, щоб реалізувати його могли
учні на різних рівнях, таким чином розвиваючи і реалізуючи здібності.
Висновок. Інформаційне
суспільство, в яке ми швидко і невідпорно увійшли, накладає свої вимоги на всі
види текстів, у тому числі й на навчальну літературу. Сучасний учень має дуже
великий вибір джерел інформації, тому підручник, щоб зберегти не лише де-юре, а
і де-факто статус головного видання, має бути і корисним (сконденсовано, чітко,
ясно, системно давати вичерпну інформацію, обов’язкову для засвоєння), і
цікавим. Бо дуже хочеться, щоб і уроки мови, і підручник учні потім згадували
із захопленням.
Література
1. Сікорська З. С.
Наукові вимоги до шкільних підручників з мови (розділ «Словотвір. Орфографія»)
/ З. С. Сікорська// Проблеми шкільного і вузівського підручника. Зб. наук.
праць. Випуск 1./Укл.: В.В.Оліфіренко; наук. редакція В. С. Білецького
і В. В.Оліфіренка. —Донецьк: Український культурологічний центр, 2001.—115
с.
2. Шляхова В. В.
Українознавчі засади мовної освіти: Монографія / В. В. Шляхова. — К.:
НДІУ, 2009
3. Ющук І. Крок
уперед, але... / І. Ющук // Дивослово. —
К.:Преса України, 2006. — № 2. — С. 31-35.
|