УДК 372.857

РОЛЬ ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ У ЗАСТОСУВАННІ ШКІЛЬНОГО ПІДРУЧНИКА ЯК ЗАСОБУ ФОРМУВАННЯ В УЧНІВ ПРИЙОМІВ ЛОГІЧНОГО МИСЛЕННЯ 

Лариса Горяна, кандидат педагогічних наук, Центральний інститут

післядипломної педагогічної освіти УМО НАПН

м. Київ (Україна)

Автор розкриває значення шкільного підручника у формуванні в учнів критичного мислення. У статті  надається методика організації роботи учнів з підручником на прикладі шкільного курсу біології

Ключові слова: підручник, прийоми логічного мислення, аналіз, синтез, узагальнення, методична культура 

Постановка проблеми. Перед сучасною шкільною освітою постає завдання, що не вміщуються в застарілі межі "знання – вміння – навички”, сьогодні від школи вимагається не тільки надавати готову інформацію, а й навчити думати, розвивати особистісні якості школярів. На перше місце виходять орієнтовно-особистісні підходи до навчання, зокрема біології. Це означає, що спрямованість, методів і прийомів на досягнення найбільшої ефективності навчально-пізнавальної діяльності учнів. Спираючись на незавершені цикли психічного розвитку підлітків учнівського віку, організована робота з джерелами навчання сприятиме формуванню прийомів логічного мислення, самостійності учнів, стійкої мотивації до навчання.

Структурна модель організації роботи учнів з підручником на уроках біології повинна передбачати інтерактивні методи, форми і конкретні прийоми, які направлені на інтенсивну розумову роботу учнів.

З огляду на фізіологічні уявлення – інтелектуальна діяльність – це комплекс умовних рефлексів, які виникають в результаті діяльності вищої нервової системи людини протягом всього життя (П.І. Павлов, М.Т. Матюшонок та інші).

Фізіологічною основою формування прийомів логічного мислення є складна аналітико-систематична діяльність мозку, актуалізація минулих умовних, утворення нових тимчасових зв’язків і встановлення їхньої значущості.. І.М. Сеченов характеризував розумову діяльність як довгочасне збереження необхідних для роботи осередків збудження в корі головного мозку при стійкому гальмуванні інших ділянок кори.

Створення системи у навчанні біології, зокрема і у процесі організації роботи учнів із підручником сприятиме реалізації формування розуміння учнями картини живої природи, наукового світогляду тощо. Тому, створюючи завдання для роботи учнів з підручником слід дотримуватися оптимальних умов необхідних для ефективного їх виконання. А головне, щоб завдання відповідали віковим особливостям учнів і дидактичним принципам доступності і систематичності.

Правильно організована робота з підручником допоможе виховувати інтерес до систематичної розумової діяльності, сприятиме формуванню пізнавальної активності, інтересу, культури навчальної праці.

В зв’язку з цим ще більше зростає роль підручника під час кожного уроку, який повинен сприяти формуванню навичок інтелектуальної діяльності, що сприяє формуванню особистісних якостей: набуттю навичок самостійного поповнення знань, підвищує активність і самостійність, самооцінку учнів у навчальній діяльності, допомагає усвідомлено підійти до вибору професії.

Як організувати роботу учнів з підручником, як сформувати загальнонавчальні та спеціальні інтелектуальні вміння під час навчальної діяльності в школі і вдома? Ця проблема цікавить досвідчених і молодих вчителів біології. Розглянемо, з чого розпочинається ця робота.

         За допомогою вчителя учень засвоює знання з біології, набуває навичок самостійної роботи з підручником:

·     знайомиться з програмним матеріалом;

·     прийомами самостійної роботи;

·     удосконалює навички роботи з навчальними книгами;

·     вчиться застосовувати набуті знання на практиці;

·     розвиває свої розумові здібності;

·     виховує в себе активність, точність, відповідальність та інші риси особистості.

Але розвиток розумових здібностей учнів потребує від учителя таких творчих та наукових підходів, які б органічно входили в навчальний процес з біології. Спершу вчитель, знайомить учнів з формами розумової діяльності на всіх етапах навчання біології. Це стосується і організації науково-дослідницької діяльності учнів та підготовки учнів до олімпіад різних рівнів.

Останнім часом зростає обсяг інформації, яку отримує людина з будь-яких джерел. Велике значення має для фахівця вміння самостійно і швидко орієнтуватися, поширювати, оновлювати та набувати необхідні знання.

В цих умовах перед шкільною біологічною освітою постає проблема формування в школярів у процесі навчання навичок критичного читання (аналізуючого), котрі сприяли б розвитку їх пізнавальної самостійності та розумової діяльності, щоб людина, яка закінчує школу, оволоділа не сумою фактів, а міцною системою знань, умінь та навичок, які б вона використовувала у життєвій практиці.

         На жаль, сьогодні, в інваріантній частині навчальних планів немає курсів логіки, психології, тому прийоми розумової діяльності формуються в учнів під час навчально-виховного процесу під час вивчення окремих предметів, і зокрема, біології.

Державна чинна програма з біології пропонує формування в учнів не тільки теоретичних знань, а ще вмінь та навичок. Але конкретних вимог до усвідомленого управління розумовою діяльністю учнів програма не містить.

Система прийомів роботи з підручником під час уроку біології та в позаурочний час повинна бути направлена на формування різних форм розумової діяльності, щоб у школярів формувались не лише теоретичні знання, а й вміння та навички розумової діяльності при характеристиці біологічних об’єктів, при узагальненні і систематизації біологічних знань.

Наприклад, характерною ознакою курсу біології у 6 класі є формування загальнобіологічних понять про особливості клітинно-організмових форм життя на прикладах представників царств Рослини, Гриби, Дроб’янки, це вимагає формування в школярів вміння та навичок оперування різними формами мислення.

Щоб ефективно застосовувати знання в навчально-пізнавальній роботі, необхідно сформувати в учнів уявлення про еколого-еволюційні поняття, ознайомити їх з надорганізмовими системами, такими, як вид, популяція, біогеоценоз. Тому учнів слід навчати порівнювати, узагальнювати, встановлювати взаємозв’язок між будовою та функціями, між будовою та пристосуваннями до умов існування, класифікувати текст на головну і другорядну частини.

Розкриваючи природу мислення, психолог С.Л.Рубінштейн підкреслював, що дія – це первинна форма існування мислення, що "всі мисленеві операції (аналіз, синтез тощо) виникли спочатку як практичні операції, і лише згодом стали операціями теоретичного мислення”. Отже, спочатку людина думала, діючи практично. Мислення людини історично виникло під впливом життєвої потреби розв’язувати різні практичні завдання.

Вчителю бажано розповісти учням, що мислення – це аналітико-синтетична діяльність, яка знаходиться у нерозривному зв’язку. Взаємодія аналізу та синтезу складають основу всіх форм розумової діяльності людини.

Задача аналізу не тільки у розкладанні об’єкту або явища, що вивчається, на складові, але ще і у виявленні їх сутності. Аналіз ніби очищує об’єкт від несуттєвого.

Синтез встановлює цілісність, порушену аналізом, об’єднує частини за їх зв’язками. Процес мислення розпочинається з синтезу і закінчується синтезом, тобто спочатку вивчається об’єкт у цілому, а потім його частини за їх якостями, у зв’язках та співвідношеннях між собою і по відношенню до всього об’єкту. Це сприяє всебічному системному аналізу біологічних об’єктів.

Оскільки аналіз і синтез – вихідні операції мислення, вони не можуть бути зведені до тимчасового навчання, це процес складний, навчити йому важко (а іноді неможливо). Дуже важливо навчати цьому вмінню мислити з самого початку вивчення біології. Велике значення має системність застосування конкретних прийомів для оволодіння навичками аналітико-синтетичної діяльності.

Формування в учнів вміння планувати свою діяльність, вміння мобілізувати увагу, скористатись раціональними прийомами запам’ятовування, ефективно виконувати основні розумові операції (аналіз, синтез, узагальнення, диференціація, абстрагування і конкретизація) характеризують творчі підходи до здійснення вимог сучасної біологічної освіти.

Ми приводимо рівні сформованості деяких форм мислення, які є основою розумової діяльності учнів у навчально-виховному процесі при вивченні біології. Аналіз-синтез це форми мислення, з яких розпочинається та якими закінчується будь-яка інтелектуальна дія. Сформованість прийомів аналізу характеризується трьома рівнями:

Спочатку, при знайомстві з правилами аналізування біологічних об’єктів, слід нагадати учням, що таке аналіз за такою схемою:

Формування прийому мислення формується в декілька етапів.

Першим етапом формування вмінь аналізувати – є ілюстративно-дійовий аналіз. Вчитель показує, пояснює, в якій послідовності проводити аналізування. Другий етап – практично-дійовий аналіз. Учні самостійно, але за допомогою вчителя аналізують будь-який біологічний об’єкт, наприклад, будову квітки за розбірною моделлю, гербарним матеріалом або живими об’єктами.

Наступний етап – мисленевий аналіз – це більш складне аналізування, коли учні в змозі самостійно, розглядаючи об’єкт, мислено проаналізувати всі його частини. Наприклад, кореневі системи, клітини листка, зародок насінини дводольних рослин. Слід зазначити, що аналіз рослинних та тваринних об’єктів відрізняється логічною послідовністю. Учням пояснюють наукову закономірність зв’язку всіх частин квіткових рослин:

корінь → пагін (стебло + листок) → квітка → плід з насінням

Бажано запропонувати пригадати, чому саме в такій послідовності аналізується будова рослини.

Вивчення шкільного розділу "Біологія тварин, 7 клас” пов’язане з введенням нової дії – опису внутрішньої будови тварин, що ускладнює мисленеві операції. Вчителю необхідно пояснити учням, що при аналізуванні тварин необхідне систематичне вивчення їх зовнішньої та внутрішньої будови у зв’язку з пристосуванням до умов існування, і тільки після виявляння ознак пристосування органів та організму в цілому можна на основі аналізу надавати біологічну характеристику. Учням пропонується такий план аналізу тваринного організму:

1.     спосіб життя → місце існування → спосіб знаходження їжі та її характер → спосіб пересування

2.     Зовнішня будова: форма тіла, розмір, забарвлення, з яких відділів складається, органи кожного відділу.

3.     Внутрішня будова: основні системи органів; органи, які входять у систему, функції, які органи виконують.

Перш ніж приступити до формування наступної форми мислення – порівняння, доречно нагадати учням про мету порівняння:

Оволодіння навичками порівнянь більш ефективне, якщо учні вчаться цим прийомам під керівництвом вчителя, за допомогою тексту підручника. Вміння порівнювати постійно вдосконалюється і має свої рівні, які набуваються в результаті спеціальної діяльності вчителя у процесі організації роботи учнів із підручником.

Різноманітні показники застосування цих форм лежать в основі декількох рівнів сформованості вмінь та навичок порівняння. Вони є послідовними ланцюгами процесу набуття навичок порівняння у процесі пізнавальної діяльності учнів на уроках біології.

         Сформованість даної форми мислення – порівняння – характеризується п’ятьма рівнями.

Це треба враховувати при контролі і оцінюванні навчальних досягнень учнів

Розвиток прийомів логічного мислення "порівняння” ускладнюються в біології тим, що під час розглядання будь-якого живого об’єкту серед багатьох несуттєвих ознак необхідно виділити найважливіші які властиві даному біологічному об’єкту. Доцільно спочатку запропонувати учням здійснювати порівняння за схемами, малюнками підручника, де несуттєві ознаки вже частково відкинуті. Ускладнюється формування прийомів порівняння також тим, що водночас з порівнянням необхідно зробити висновки загальнобіологічного характеру. Наприклад, порівнюючи тварин різних систематичних груп знаходженням ознак відмінності, можна запропонувати дітям визначити, як це пов’язане з пристосуванням тварин до умов існування. Порівняння тварин, що належать до різних типів дозволяє учням виділити суттєві загальні ознаки (наприклад, Кільчасті черви та Членистоногі).

Формування прийому порівняння сприяє встановлення причинно-наслідкових зв’язків. Наприклад, взаємозв’язку будови органів з їх функціями, поява симетрії у тварин, подразливість, рефлекси, турбота про нащадків, гніздування .

Сформованість найважливішої форми інтелектуальної діяльності учнів – складання біологічної характеристики – включає чотири рівні:

Формуючи навички прийомів інтелектуальної діяльності учнів, необхідно звертати увагу на вміння учнів оперувати ними в інших навчальних ситуаціях.

Без вміння узагальнювати не може відбуватися процес навчання, без врахування зв’язків міжпредметних, внутрішньоциклових (географією, фізикою, хімією), міжтемних (внутрішньодисциплінарних: біологія тварин, рослин, людини) не можуть удосконалюватися мислительні процеси. Системність, усвідомлення, осмисленість, систематичність, контроль, ціле­спрямованість по всіх формах навчання сприятимуть розвитку розумових здібностей учнів. Для здійснення ідеї втілення системи формування розумових здібностей учнів під час роботи з підручником вчителю необхідно вміти аналізувати якість засвоєння навчального матеріалу за змістовими елементами, тобто об’єктивними критеріями.

Розвиток таких форм мислення, як узагальнення та систематизація, є показниками рівня загального розвитку людини. Тому формуванню прийомів узагальнення, систематизації, конкретизації необхідно приділяти увагу на уроках біології і в позаурочній інтелектуальній діяльності учнів. Бажано нагадати учням, що означає прийом узагальнення в біології.

Узагальнюємо – об’єднуємо словом чи реченням те найважливіше, чого дізнались про біологічні об’єкти.

Правило узагальнення:

Щоб узагальнити: слід проаналізувати ознаки, що характеризують живий об’єкт; встановити, чим вони схожі, що відмінного між ними; визначити головне, зробити умовиводи.

Кожне біологічне поняття, висновок, біологічний закон або явище є узагальненням істотних ознак живих об’єктів.

Вчитель, організовуючи роботу учнів із підручником повинен, в першу чергу, ставити пізнавальні задачі уроку, спрямовані на розвиток самостійного мислення, тобто повинні бути виділені основні питання узагальнюючого характеру, які б сприяли виявленню причинно-наслідкових зв’язків, що існують між конкретними фактами або науковими поняттями.

Саме тому, вчителю організовуючи роботу учнів з підручником, необхідно враховувати, щоб навчальний матеріал складався з закінчених підрозділів, а після пояснення кожного розділу чи частини навчального матеріалу учнями самостійно робилися умовиводи (узагальнення та висновки). Роль вчителя при цьому полягає у коригуванні деяких висловлювань, уточненні визначення біологічних понять, фактів та фізіологічних процесів.

Класифікація ступенів сформованості цих навичок визначається трьома показниками: усвідомлений відбір основ класифікації, підведення понять градацій об’єктів, які входять до визначеного класу:

·     знайомство з елементами формальної логіки;

·     усвідомлення сутності класифікації як особливої форми розподілу загальних понять;

·      аналіз наукових і ненаукових класифікацій різноманітних об’єктів;

·     рекомендації до інструкцій або вправ класифікації.

За допомогою інтелектуальних дій формуються наукові поняття, які складають зміст науки, зокрема шкільного курсу біології.

Таким чином, організована робота учнів із підручником розпочинається з початку вивчення науки, тобто у школі на уроці, а потім вже у науково-дослідницькій роботі.

В таблиці 1 ми пропонуємо співвідношення розвитку форм мислення з формуванням в учнів прийомів інтелектуальної діяльності, роботи з підручником на уроках біології.

Отже, співвідношення роботи учнів із підручником уможливлює формування і розвиток прийомів логічного мислення, але це не механічна сукупність різних видів пізнавальної діяльності всі вони тісно взаємопов’язані, взаємодоповнюють і підсилюють формування інтелектуальних вмінь.

Література

1.        Гончаренко С.У. Український педагогічний словник. – К. : Либідь, 1997.– С. 289.

2.        Горяна Л.Г. Методика індивідуалізації роботи учнів із підручником на уроках біології. Посібник для практичних робіт для курсистів. – К. : Фенікс, 1999. – 56 с.

3.        Онищук В.О. Типи, структура і методика уроку в школі. – К. : Радянська школа, 1976. – С. 44.

3. Савченко О.Я.  Дидактика початкової школи: підручник для студентів педагогічних факультетів – К. : Абрис, 1997. – 416 с

Повний текст статті (з рисунками і таблицею) /gorjana.doc