Система професійної освіти в Україні в останні роки проходить складну адаптацію до вимог ринкової економіки.

Впродовж останнього десятиліття в Україні погіршується якість трудового потенціалу, постійно зростає ступінь старіння робочої сили, що створює певні перешкоди для нормалізації процесів відтворення робочої сили. При цьому якість підготовки робочої сили у більшості випадків не відповідає сучасним вимогам щодо її професійно-освітньої підготовки, мобільності та економічної активності в цілому. Вже в 2015 р. потребу промисловості у кваліфікованій робочій силі в більшості регіонів України буде задоволено лише до 40%.

Спостерігається відставання у підготовці кадрів, здатних сприймати й ефективно використовувати можливості сучасного виробництва, розвивати міжгалузеві зв’язки. Незважаючи на випереджувальність теоретичних досліджень соціального партнерства в управлінні професійно-технічною освітою відповідно до вимог ринкової економіки, ще не вдалося створити цілісної, загальновизнаної теорії її функціонування в умовах соціального партнерства.

Популяризація наукового знання основ соціального партнерства та соціального діалогу, поява значної кількості робіт свідчать про потребу в систематизованих знаннях з даної проблеми. Вітчизняними науковцями ще не вироблено загального підходу до розуміння сутності соціального партнерства, класифікації і генезису його моделей, структури та функцій.

Сьогодні особлива увага має приділятися соціально-партнерській складовій управління системою професійно-технічної освіти, а саме: необхідності налагодження конструктивних зв’язків між навчальними закладами, роботодавцями та органами влади для залучення не лише додаткових ресурсів розвитку професійно-технічної освіти, а й створення умов для відкритого й більш активного комплексного реагування на виклики сьогодення.

Соціальне партнерство є ефективним інструментом розвитку європейської спільноти і державної політики у загальносвітовій практиці. Вже на початку 1990-х років половина країн Європи користувалася цим інструментом. Станом на 2008 р. уже всі країни ЄС використовують соціальне партнерство як гарантію прогресивного соціально-економічного розвитку суспільства. І, хоча соціальне партнерство в різних країнах має свої відмінності, більшість експертів одностайні в тому, що саме воно забезпечило розвиток професійної освіти в Європі, конкурентоспроможність економіки, високий рівень добробуту населення. Нам, безумовно, належить пильно вивчати зарубіжний досвід, однак при цьому потрібно враховувати особливості та закономірності розвитку соціального партнерства в управлінні професійно-технічною освітою в Україні.

Потрібно до законодавства про професійну освіту внести конкретні методи і форми соціального партнерства, без яких неможливий її ефективний розвиток.

Л.Кузьмінська