УДК 37.013 (045)

ПРАКТИКА ШКІЛЬНОГО ПІДРУЧНИКОТВОРЕНЯ З ІНОЗЕМНОЇ МОВИ  ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХХ СТ.

Лілія  Кравчук,  здобувач,

м. Бережани (Україна)

У статті проаналізовано підручники з англійської мови радянської доби; простежено еволюцію вітчизняного підручникотворення крізь призму історико-педагогічних та соціальних реалій; виокремлено пріоритетні цінності  та методичні прорахунки  їх побудови.

Ключові слова:  шкільний підручник,  дидактичні функції,  радянська доба, шкільна освіта,  модель системи навчання.

The article analyzes the school’ books from English of the Soviet period, traced the evolution of school’ books through the prism of historical, educational and social realities, values and prioritiess pecifically mentioned methodological short comings of the Soviet system of construction books.

Key words: textbooks, teaching functions, the Soviet era, school education, a model of learning.

Постановка проблеми. Системою шкільної освіти передбачено використання цілої низки інструментів, які повинні сприяти ефективному функціонуванню складного освітнього механізму. Серед них провідне місце належить підручнику як основному засобу навчання. Майже всі дослідни­ки, які працюють над проблемою шкільного підручника, стверджують, що він має бути моделлю системи навчання, передбаченої на певному етапі або в певному класі.

Слід зазначити, що історія створення шкільного підруч­ника сягає в середньовіччя, в часи діяльності геніального чеського педагога Яна Амоса Коменського (1592−1670), який створив перший ілюстрований підручник «Світ чут­тєвих речей у малюнках». Саме ця книга була дороговказом у подальшій педагогічній теорії та практиці розвитку шкільного підручника, визначала основні теоретичні принципи його побудови, більшість з яких актуальна й сьогодні. Це насамперед науковість і посильність підруч­ника, а також вимоги до його форми і місця у навчальному процесі.

Аналіз психолого-педагогічної літератури з проблеми підручникотворення  в Україні досліджуваного періоду [1;3;4;11;15] засвідчив нерівномірність розвитку теорії шкільного підручника на різних етапах формування педагогічної думки, а також залежність цієї галузі від усвідомлення ролі й місця підручника в навчально-виховному процесі на конкретному етапі розвитку педагогіки та школи. Наша мета − привернути увагу до цікавої, проте маловивченої сторінки в історії шкільного підручника іноземної мови радянського періоду.

Аналіз основних досліджень і публікацій. Концепцію сучасного підручника висвітлено у таких дослідженнях: сутність підручника, його структура і функціональне забезпечення (В. Г. Бейлінсон, В. П. Безпалько, Д.Д.Зуєв,  І. Я. Лернер, В. С. Цетлін та ін.); особливості побудови навчальної книги для початкової школи (Л. В. Занков, Я. П. Кодлюк, А. В. Полякова, О. Я. Савченко та ін.); аналіз та оцінювання підручників (Н. М. Буринська, Ф.−М. Жерар, Л. Я. Зоріна, К. Роеж’єр, В. С. Черепанов та ін.).

Мета статті проаналізувати підручники з англійської мови радянської доби; дослідити психолого-педагогічні особливості їх побудови; виокремитипріоритетні цінності  та методичні прорахунки.

Виклад основного матеріалу.  У 1962 році була прийнята постанова ЦК КП України і Ради Мініс­трів Української РСР «Про стан підготовки та видання підручників і навчальних посібників для загальноосвітніх шкіл Української РСР», у якій вказувалося на наявність серйозних прорахунків, що мали місце у підго­товці та виданні навчальної літератури. Зокрема, зі 150 назв підручників до початку 1961/62 н. року не вийшло з друку 19 назв, частина з них була низької якості [4, с. 10].

Ґрунтовно аналізувалися причини, що зумовили такий стан справ у підручникотворенні. Зокрема зазначалося, що частина підручників і на­вчальних посібників створювалася поспішно, без серйозної апробації у школах; не визначені педагогічні вимоги до них відповідно до вікових особливостей учнів; мало залучаються до створення підручників кращі вчителі, провідні методисти; не забезпечено своєчасної розробки стабіль­них навчальних програм. Саме остання причина зумовила те, що «розмі­щення навчального матеріалу в ряді підручників не відповідає послідов­ності, встановленій програмами, частина з них щороку переробляється або видається лише на один-два роки, що викликає нераціональні витрати державних коштів і паперу» [4, с. 25].

Серед заходів, спрямованих на усунення зазначених недоліків, вказу­валося на необхідність проведення, починаючи з 1962 року, конкурсів на створення «основних оригінальних підручників для загальноосвітніх шкіл». Зазначимо, що якість підручників, передусім змістове наповнення й методичний апарат, залишалися невисокими.

Партійно-державнекерівництво ставилося до освітньої галузі з увагою, оскільки через неї диктувало та реалізувало політику в галузінавчання й виховання. Для виконання партійних постанов і рішень органи управління видавали нормативно-правовіакти, в яких розроблялися тактичні схеми впровадження державної політики, в тому числі й у галузіосвіти («Про зміцнення зв’язку школи з життям і про дальший розвиток системи народної освіти в СРСР» (1958); «Про стан підготовки та видання підручників і навчальних посібників для загальноосвітніхшкілУкраїнської РСР» (1962);«Про заходи дальшого поліпшення роботи середньої загальноосвітньої школи» (1966); «Про перехід на безплатне користування підручниками учнями загальноосвітніх шкіл»,«Про хід перебудови середньої і вищої школи та завдання партії щодо її здійснення» (1988) та ін.[16, с.118]

На структуру та зміст в укладанні навчальних підручників впливав метод навчання ІМ, який побутував у досліджуваний відрізок часу. Таким був свідомо-порівняльний метод (який панував у вітчизняних школах до 1990р.). Основний принцип свідомо-порівняльного методу полягав восмисленні правил, а не механічного вироблення навиків, усвідомлюваного оволодіння мовою. Велику роль відігравав правильний розподіл вправ в часі, що  повинно було запобігти  інтерферуючому впливу рідної мови, знання, що засвоювалися в результаті виконання власних дій, мотивація діяльності, створення проблемної ситуації і вирішення проблеми.

Більшість підручники з ІМ були побудовані саме за цим методом, про що вказує  їх змістове наповнення. Метою  було усвідомлене навчання лексики, перекладу текстів з іноземної мови на рідну мову  та навпаки, читання, граматики, писемного мовлення. Змістовним забезпеченням підручника  було наповнення лексикою, а не граматикою, як це простежувалось до 1970р.

Радянська система 50-80-х рр. передбачала уніфікований підхід до навчання, відповідно шкільні підручники теж були уніфіковані. Проте, викладання іноземних мов у середній і вищій школі  було побудоване так, як в дореволюційних російських гімназіях викладали мертві мови - латинську і давньогрецьку: граматичні правила, зубріння слів, вправи, здача іспитів.

У 50−80-х роках минулогосторіччя іноземну мову починали вивчатилише у 5класі, знаннядіти здобували лише на уроках. Навчальний предмет «Англійська мова» був забезпечений підручниками для 5−11 класу авторів О. В. Белова, Л. Р. Тодд (1954−1968), Н. О  Єгунова,  Э. Г. Прохорова,  М.Я.Ривкіна (1954−1976),  А.П.Старкова,  Р.Р.Діксона, Б.С.Островського (1976–1993), перекладеними з російських видань. Саме за підручниками авторів А. П. Старкова, Р. Р. Діксона, учні вітчизняних шкіл, навчалися впродовж 20 років, а загалом, ним користувалися до 1995. У цілому, над створенням підручників із англійської мови,  означеного періоду активно працювали не лише  російські вчені-методисти, а й українські учителі-практики.

На основі аналізу джерельної бази [6-10] можна простежити певну еволюцію в підручникотворенні з цього предмету. Так, підручники з англійської мови  авторів О. В. Белова,  Л. Р. Тодд витримали 11 видань, це в період (1954-1968) рр.,  зокрема  для 7− 8 класів. Наприклад, підручники для 5−8кл. авторів Н. О. Егунова,  Э.  Г, Прохорова,  Ривкіна М. Я в період 1960-1970-х рр. витримали лише 4 видання, зокрема з російської мови на українську.В цей же час підручники автора А.П. Старкова – 4 видання в період (1976–1993).

Аналіз чинних підручників із іноземної мови, дозволив констатувати, що практика підручникотворення розвивалася висхідною лінією та мала позитивну динаміку. Так, якщо у 1960-х роках ХХ ст. було видано і перевидано 55 підручників, то у 1980‑х роках – уже 80. Щоправда, в 1970-х роках простежується дещо сповільнений темп розвитку практики підручникоукладання цієї дисципліни. Це пояснюється декількома причинами: по-перше, на повну спроможність не запрацювала ще вітчизняна науково-методична думка; по-друге, активно перевидавали підручники іноземної мови російських авторів (наприклад, підручник з англійської мови (5−10 класи)  автора А. П. Старкова упродовж 20 років був основним незмінним навчальним посібником, перекладеним з російської мови; по-третє, за цьогоперіодуйшлиактивнітворчо-наукові пошуки щодо вдосконалення якості підручника. Стосовно якісних результатів практики підручникотворення теж простежується певна позитивна динаміка: укладачі прагнули, щоб зміст підручників відповідав змістові навчального матеріалу, основним засадам реформування цілей викладання іноземної мови.

В період 1950−1980 рр., підручник часто розглядається не як засіб повторення вивченого, а як інструмент, за допомогою якого вчитель навчає і виховує учнів, організовує їхню навчальну діяльність. Текстовий та ілюстративний матеріал у підручниках мав виразний ідеологічний характер, завдання часто прив’язували до основних положень комуністичної ідеології. Однак слід відзначити явний позитив, властивий тогочасним навчальним виданням. У цьому контексті вартою увагив важаємо передовсім виховну спрямованість підручників (етико-моральна, трудова). Їм відповідало і змістове наповнення сюжетних завдань. Крім вузькопрофесійних виховних функцій вони забезпечували пізнавальні знання про працю, дружбу, мир, і т.д.

Початок 60-х років тісно пов'язаний з підготовкою реформи школи та переорієнтацією цілей навчання іноземних мов, а також пошуком способів удосконалення викладання іноземних мов, що відповідно знайшло своє відображення в навчальних планах та підручниках, відповідно збільшилася кількість годин на вивчення іноземних мов, а також кількість вправ на тренування тих чи інших видів мовленнєвої діяльності.

Дослідження 70-х років зробили своєрідний переворот в методиці викладання іноземної мови, завдяки працям Г. Лозанова, Г.А. Китайгород-ської, І. Ю. Шехтера,  Л.Ш. Гегечкорі, В.В. Петрусинського [13, с.102].

Методисти того часу наголошували на доцільності застосування аудіо-лінгвального методу навчання, що опирався на вивчення мови на основі  аудіювання  та усного спілкування, де наслідувалися готові зразки без опори на мовний досвід. Тобто, йшлося про повне виключення рідної мови з  підручників ІМ. Окрім того, на достатньому рівні в підручниках 70‑х років ХХ сторіччя була реалізована інформативна, мотиваційна та виховна функції. Остання, зокрема булла представлена через текстову частину сюжетних задач, ілюстрації тощо. Втім, їхні автори намагалися максимально підвести зміст текстових задач та ілюстрацій під ідею комуністичного виховання школярів. Дуже часто сааме від цих «ідеологічно-виробничихтекстів» (у сумі становили 34%-65%) найбільше втрачали у змістовій частині підручники, позаяк були надуманими, відірваними від життя й інтересівучнів, їх пізнавальних запитів і по суті сприяли денаціоналізації учнів.

Кінець 70‑х років ХХ ст., підручник розглядається вже не лише як джерело інформації для вчителя і засіб повторення для учнів, а починає виконувати функції закріплення і контролю знань. У цей період з’являються дослідження, присвячені навчально-методичним комплексам та місцю і ролі підручника як ядра цього комплексу (кінець 70‑х – початок 80‑х років ХХ ст.).

У 1980‑х роках простежується посилення уваги науковців й авторів підручників до реалізації у книгах процесуальних аспектів навчання.

В 1988 р. у зв'язку з посиленням психологічної складової наук, що займалися  аналізом мовної комунікації, одним з основних принципів навчання  в школах став принцип особистісно орієнтованого навчання.  У роботах  Л. С. Виготського,  С. Д. Рубінштейна,  А. Н.  Леонтьєва, І.О Зимньої, були закладені основи особистісно-діяльнісного підходу до процесу навчання іноземних мов. Змістовне наповнення підручників покращується діалогами, урізноманітнюється серія завдань, змінюється тематика текстів для читання, ілюстративний матеріал стає більш сучасним.

Нами проаналізовано 30 підручників із іноземної мови досліджуваногоперіоду. З них здійснено структурно-функціональнийаналіз тих, які найвиразніше представляють певні хронологічні періоди. Для зручності взято по одному підручникуізанглійської мови  кожного десятиліття (1960–1980‑х років), 5 класу – (Н.О. Єгунова, Э. Г. Прохорова, М.Я.Ривкіна),  8 класу – (А. П. Старков, Р. Р. Діксон), та 10 класу–(В. М. Плахотник, Р. Ю. Мартинова, С. Л. Захарова ). Ми недаремно обрали саме 5, 8, 10 класи, оскільки, саме ці роки символізують початковий, середній та старший етапи навчання ІМ).

Проаналізувавши дані підручники, ми дійшли висновку, що  близько 20% завдань підручників радянської доби представлена текстова інформація про історію СРСР, її культуру, успіхи у розвитку, тексти про Вітчизняну війну, піонерів, тощо. Водночас у сучасних підручниках з іноземної мови вагоме місце серед текстових матеріалів (43%) займає соціокультурна та іншомовна тематика і надто мало (усього 1,4%) завдань українознавчого змісту. Ілюстративний матеріал, автори підручників з іноземних мов, (як і з інших предметів) досліджуваного періоду, намагалися підпорядкувати тогочасній ідеї виховання дітей. Для цього уміщували малюнки не лише із зображенням піонерів, а й намагалися «по-радянському» декорувати інші сюжети, зображуючи відповідну атрибутику (прапори, зірки, піонерські галстуки,тощо). Виховна функція підручників в основному сприяла формуванню світогляду дітей, розвитку в них почуття патріотизму та гордості за успіхи СРСР. Більшість текстових і позатекстових матеріалів виховували у дітей почуття дружби, товариськості між представниками різних етносів, етнічних груп і народностей, спрямовували на порозуміння та налагодження контактів між дітьми різних націй, що значною мірою сприяло розширенню пізнавальних горизонтів школярів, формувало етнокультурні цінності, а також почуття патріотизму. Особливе значення для сьогодення мають досить змістовні граматичні завдання, уміщені в підручниках 60–80‑х років ХХ століття.

Ціннісно-орієнтаційна функція підручників (особливо кінця 1980‑х років), зосереджувалась у текстових і позатекстових матеріалах, сприяла гуманізації навчання та створювала певне інтелектуальне тло, яке сприяло кращому пізнанню дітьми картини світу. У підручниках досліджуваного періоду посилено загальнодидактичні функції: істотно збільшилася питома частка соціокультурного матеріалу; уміщено додаткові тексти у вигляді цікавого матеріалу, посилилась ілюстративна функція (даються кольорові малюнки). Ілюстративний матеріал у підручнику починає виступати джерелом самостійного отримання інформації.

Висновок. Проаналізувавши проблематику підручників з іноземної мови радянського періоду ми доходимо висновку:

1) Аналіз психолого-педагогічної літератури з проблеми піручникотворення в Україні засвідчив нерівномірність розвитку теорії шкільного підручника на різних етапах формування педагогічної думки;

2) Наявність у підручниках значних прорахунків (зокремане визначені педагогічні вимоги відповідно до вікових особливостей учнів; розмі­щення навчального матеріалу в ряді підручників не відповідає послідов­ності, встановленій програмами, наявність помилок  перекладу( з російських видань);

3) Текстовий та ілюстративнийматеріал у підручниках мав виразний ідеологічний характер, завдання часто прив’язували до основних положень комуністичної ідеології;

4) Невиразні сірі ілюстрації, сірий або жовтий папір, не відповідали віковим особливостям учнів, та не сприяли вихованню естетичних смаків учнів.

Література

1.Аничков И. Е. Основная причина недостаточно высокого уровня преподавания инос­транных языков в советской школе / И. Е. Аничков// Иностранные языки в школе. – 1957.  – № 2. - С. 58-70.

2.Беспалько В.П. Теорияу чебника: Дидактический аспект. – М., 1984.

3.Бим И.Л. Методика обучения иностранным языкам как наука и проблемы школьного учебника. ─М.: Русский язык. ─ 1997. ─ 228 с.

4.Бухало С. Освіта на Радянській Україні / С, Бухало. – К. : Українське державне видавництво, 1945. – 15 с.

5.Зуев Д.Д. Школьный учебник. – М. : Педагогика, 1983. – 240 с.

6.ІЗМОУ № 7–8, №28, 1964/65рр.

7.ІЗМОУ № 11–12, №28, 1969/70рр.

8. ІЗМОУ № 1–12, 1979/80рр.

9.ІЗМОУ № 9, 1989/90рр.

10.ІЗМОУ № 1–12, 2000/01рр.

11.Косова О, Ронская Л. Как работать с учебниками по иностранным языкам / О. Косова, Л. Ронская // Иностранные языки в школе. - 1949. - № 6. - С. 89-95.

12.Краєвський В.В., Лернер И.Я. Дидактические основания определения содержания учебника // Проблемы  школьного учебника.− Вып. 8.− М., 1980.

13.Миролюбов А. А. История отечественной методики обучения иностранным языкам /Александр Александрович Миролюбов. –М.; СТУПЕНИ, ИНФРА-М, 2002. –448 с.

14.Талызина Н.Ф. Место и функции учебника в учебном процессе //Проблемы школьного учебника. – Вып. 6. – М., 1978.

15.Філіппов О. М. 35 років розвитку радянської школи на Україні / О. М. Філіппов // Радянська школа. –1952. – № 10. – С. 19–31.